Дніпропетровська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України

Профспілка працівників освіти і науки України оскаржила постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі про надбавки вчителям за престижність праці та бібліотекарям за особливі умови праці до Вищого адміністративного суду України.

Рішеннями судів, що оскаржуються, відмовлено у задоволенні позову Профспілки про скасування спірних постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 88 та № 89, якими фактично дозволено керівникам установ та закладів освіти не виплачувати зазначені надбавки.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що оскаржувані постанови прийняті Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, з дотриманням процедури їх прийняття та відповідають вимогам ст.ст. 8, 13 Закону України «Про оплату праці», ст. 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Регламенту, закону про Державний бюджет на відповідний рік.

Суди визнали, що мали місце окремі недоліки, які не впливають на правомірність оскаржуваних постанов і не є достатньою підставою для визнання їх протиправними і скасування.

Неприйнятними те незрозумілими є висновки судів про те, що:

– не всі соціальні права в Конституції України визначені із зазначенням конкретних обов'язків держави щодо їх забезпечення; безпосередньому забезпеченню і судовому захисту підлягають лише ті конституційно чи законодавчо закріплені соціальні права, стосовно яких Конституцією України або чинним законодавством передбачено конкретні позитивні дії держави (наприклад, право кожного, хто працює, на відпочинок, передбачене статтею 45 Конституції України); визначені ж у цілому соціальні права реалізуються за наявності у держави відповідних економічних ресурсів;

– недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта; якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акту не можуть бути підставою для визнання його недійсним;

– Конституційний Суд України у ряді рішень (від 21.11.2004 року № 15-рп/2004; від 24.03.2005 року; № 2-рп/2005; від 20.06.2007 року; № 5-рп/2007) сформулював правові позиції стосовно такого елементу права й справедливості, як принцип пропорційності, який може бути передумовою законодавчого обмеження прав громадян.

Профспілка вважає такі рішення судів незаконними та просить суд касаційної інстанції їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Завантажити документи rrsrs_sryersrir.doc [556,5 Kb] , rsrirrr_300715.doc [100 Kb].

Юридичний відділ ЦК Профспілки