Друк

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року № 1306 скасована постанова від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», а розпорядженням № 1047-р цього ж дня скасований наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».

Оскільки зазначеними нормативно-правовими актами були встановлені обмеження стосовно тривалості роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, підстави припинення трудового договору зі сумісниками, а також обмеження роботи за сумісництвом, то скасування зазначених документів знімає ці обмеження.

Саме цими документами було визначено, що тривалість роботи за сумісництвом не може бути більшою чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не могла перевищувати половини місячної норми робочого часу.

В той же час, Мінекономіки у коментарі до Закону України від 1 липня 2022 р. № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» зазначило, що окремим категоріям працівників державного сектору економіки варто пам’ятати про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції». Також, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 21 КЗпП, обмеження щодо сумісництва можуть передбачатися законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Крім того, необхідно звернути увагу на той факт, що до внесення змін до чинного законодавства існував Перелік робіт, які не є сумісництвом. Відповідно працівники, які виконують роботи, які були передбачені зазначеним списком, також є сумісниками і виконують роботу на умовах сумісництва.

При укладенні трудового договору про сумісництво необхідно враховувати норму статті 102-1 КЗпП України про те, що сумісництво – це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Тобто при укладенні трудового за сумісництвом працівнику необхідно встановити графік роботи, який є поза робочими часом за основним місцем роботи. І у табелі обліку робочого часу необхідно це відобразити.

Разом з тим, необхідно враховувати норму ст. 21 КЗпП України про те, що працівник має право працювати на умовах трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Але при цьому залишається правило про виконання роботи у вільний від основної роботи час.

І при цьому необхідно враховувати вимоги Директиви 2003/88/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 4 листопада 2003 року «Про деякі аспекти організації робочого часу» про право кожного працівника впродовж кожних двадцяти чотирьох годин на мінімальний період щоденного відпочинку тривалістю одинадцять послідовних годин. Зазначена Директива досі не імплементована у вітчизняне законодавство, однак враховуючи зобов’язання держави в рамках Угоди про асоціацію бажано враховувати її положення у правозастосовній практиці.

Також обмеження стосовно роботи за сумісництвом можуть передбачатися колективним договором або угодою сторін. Звідси випливає, що в колективному договорі можуть бути норми, які або регулюють прийняття на роботу за сумісництвом, або встановлюють обмеження роботи працівників за сумісництвом.

Такі обмеження можуть бути встановлені лише за угодою сторін колективного договору, або трудового договору, як при їх укладенні так і шляхом внесення змін до вже існуючих.

 

За матеріалами - Первинної профспілкової організації працівників

Львівського національного університету імені Івана Франка

 

Fashion Journal