Друк

Sutnik_1Автор - Ситник Галина Миколаївна.

Дата народження - 10.04.1983 р.

Місце роботи - Вербуватівської НСЗШ. 

Посада - вчитель історії та правознавства

Стаж роботи - 3 роки.

Кваліфікаційна категорія - Спеціаліст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Sutnik_2Школа ХХІ століття – це школа самореалізації і саморозвитку особистості. ЇЇ основне завдання – виявити творчі здібності дитини і дати поштовх для її розвитку. На сьогоднішній день все важче вчителю зацікавити сучасного учня, обізнаного в галузях новітніх технологій, у вивченні певного предмету. Необхідно постійно знаходити нові методи та засоби, щоб виявити в учнів бажання вчитися та розвиватися як інтелектуально так і виховуватись морально.

Адже виховання – це найдавніше поняття суспільного розвитку. Людина, турбуючись про продовження свого роду, завжди дбала і про передачу новому поколінню досвіду старших. Спочатку цю функцію у повному обсязі виконували батьки. Але пізніше окремі функції виховання дітей передавали найбільш досвідченим, найбільш мудрим людям – педагогам.

Sutnik_3Сучасні вимоги до педагога дуже високі. Педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними  якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки. Він повинен бути людиною високої культури і вселюдських цінностей, працювати на майбутнє, випереджаючи свій час. Я є посередником між дітьми, батьками та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства.

Я вчитель – головна фігура педагогічного процесу. Мій особистий приклад – могутній фактор виховного впливу, мої психолого-педагогічні якості у поєднанні із вміннями створюють надійні підвалини для формування педагогічної майстерності. Моя праця важка і надзвичайно відповідальна.    В. О. Сухомлинський писав: «Праці вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своєї роботи. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу. Хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна… А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння…»

Sutnik_4В умовах становлення української державності, відродження національної духовності, формування національної гідності громадян роль учителя у суспільстві зростає. Від мене, як від вчителя – вихователя, у суспільстві залежить розв’язання важливого завдання: забезпечення сприятливих умов для створення найбільшого багатства суспільства – інтелектуально розвинутих дітей. Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило - «Правило веселки: Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість. Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе.

 

Sutnik_5Щоб досягнути вищезазначеного я повинна працювати над собою для того, щоб досягти бажаного результату. У кожного педагога є своя формула успіху та майстерності, яка є запорукою інтелектуального розвитку учня. Одним елементом із моєї формули  успіху є формування й вдосконалення педагогічної майстерності шляхом самовиховання та самоосвіти. Саме це мав на увазі В.Сухомлинський, коли писав, звертаючись до вчителів: “Удосконалення методичної роботи – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і в  першу чергу культури мислення”. Якщо я не буду працювати над собою, то заняття скоріш за все будуть проходити за уставленним шаблоном, монотонно та нецікаво. І внаслідок цього навчальний процес був би для мене рутиною, яку треба перетерпіти. Не випадковим було б і те, що мене, як вчителя, учні не поважали б. Наші діти тягнуться до творчої особистості, яка знаходиться в постійному пошуку, самовдосконаленні, самовихованні і саме до цих вершин я впевнено крокую. Самовиховання є саме тим „золотим ключем”, який відкриває чарівні двері краси педагогічної дії (І.Зязюн) – свободи, творчості, педагогічної майстерності. Окрім цього, в здобутті певних моїх цілей, мені допомагає мій колектив. Завдяки творчим та методичним засіданням, завдяки школі молодих вчителів,  завдяки дружньої підтримки одне одного, та завдяки порадам старших вчителів, які діляться своєю майстерністю, я здобуваю нові перемоги у своїй педагогічній справі.

Sutnik_6В умовах, коли “ головною метою професійної підготовки фахівців стає виховання особистості, що володіє засобами пізнання себе й навколишнього світу, здатної до професійної та особистої самореалізації ” самовиховання постає як цілеспрямований процес, який є продовженням професійного виховання, коли майбутній вчитель з об’єкта виховного впливу перетворюється на суб’єкт організації власної життєдіяльності: самостійно обирає мету самовдосконалення, постійно аналізує здобутки професійного зростання, займається самоосвітою. При цьому зміст самовиховання кожна людина, вчитель, і я особисто, самі визначаємо для себе, виходячи не лише з суспільних вимог, специфіки професії, але й з особливостей свого “Я”. Хоча дуже важливо, щоб це було всебічне самовдосконалення – професійне, розумове, моральне, естетичне, вольове, громадянське , фізичне тощо.

Sutnik_7Передумовами плідного самовиховання людини, згідно з О.А. Кобенко, є її життєві цілі і плани, її здатність до об’єктивної самооцінки, звичка до вольового саморегулювання, творче мислення, почуття власної гідності, а також знання теорії самовиховання і наявність певного досвіду роботи над собою. Саме окреслені передумови можуть виступати водночас як мета і напрямки самовиховання мене як чинного вчителя. Моє самовиховання  спрямоване на становлення професійно-смислового самовідношення, розвитку здібностей до професійного самовизначення й саморозвитку. Адже самовиховання вчителя вимагає осмислення самого себе у навколишній природній і соціальній реальності, пошуку відповідей на чисельні хвилюючі життєві і професійні питання, а також оцінку значущості педагогічних ситуацій, явищ та процесів, що виникають у навколишній навчальній дійсності, співвідношення їх з власною системою оцінок, що є відбиттям своєрідності його особи стінозмістової сфери. Обираючи той чи інший елемент як мотив або ціль, я вирішую завдання актуалізації змісту, що розвиває мою особистість, ставлячи її перед необхідністю усвідомлення суб’єктивних смислів, власних мотивів та установок. В.Сухомлинський писав: ”Знання, добуті самоосвітою, дуже міцно зберігаються в пам’яті...У процесі самоосвіти формуються індивідуальні риси особистості, виробляється індивідуальний стиль розумової праці ”.

Як відомо самоосвіта вчителя, як і самовиховання, проводиться в декілька етапів:

  1. І етап –установчий.

Він передбачає створення певного настрою у вчителя до самоосвітньої роботи. На цьому етапі вчителеві важливо правильно визначити мету своєї роботи, від чого залежатиме і вибір змісту самоосвіти; виходячи з науково –методичної теми школи, сформувати особисту педагогічну проблему в індивідуальну тему, осмислити послідовність своїх дій.

  1. ІІ етап –навчаючий.

Зміст роботи на цьому етапі зводиться до вивчення психолого -педагогічної та методичної літератури з обраної проблеми самоосвіти.

Ознайомлення педагога зі станом розглядуваної проблеми в сучасній педагогічній науці допоможе конкретно визначити її для себе.

  1. ІІІ етап – практичний

Це головна ланка роботи кожного педагога, оскільки вона пов’язана із накопиченням педагогічних фактів: їх добором, аналізом, перевіркою нових методів роботи, постановкою експерименту. Практична робота має обов’язково супроводжуватися систематичним вивченням літератури. Необхідним елементом роботи на цьому етапі є і відвідування уроків у своїх колег, які працюють над аналогічними проблемами. На цьому етапі роботи потрібна особлива увага керівництва школи до вчителя, підтримка його пошуків, створення доброзичливої атмосфери.

  1. ІV етап –теоретичне осмислення, аналіз і узагальнення накопичених педагогічних фактів.

Робота педагога на цьому етапі також має супроводжуватися засвоєнням психолого –педагогічної, науково –методичної та спеціальної літератури з предмета. На узагальнюючому етапі залучаються принципи колективності: колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід роботи із самоосвіти на засіданні методичного об’єднання; відвідування з наступним обговоренням відкритих уроків з обраної проблеми та ін.

  1. V етап –підсумково - контрольний – виступає як заключний.

На цьому етапі вчитель має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити спостереження, оформити результати. На цьому етапі головним є опис проведеної роботи й установлених фактів, їхній аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, загальні висновки та визначення перспектив у роботі.

Саме за допомогою самовиховання, самопізнання,самоосвіти та саморозвитку будь-яка людина, що обрала професію вчителя, здатна успішно самореалізуватись у педагогічній діяльності, збагатити педагогічну культуру своїми вкладами. Суб’єктивна система педагогічних цінностей вчителя, ієрархія його професійних мотивів, своєрідна композиція педагогічних поглядів, почуттів, установок, особистісно значущі підходи до вирішення педагогічних завдань, оригінальність замислів і втілень, обрані педагогічні технології, індивідуально-неповторна манера педагогічної взаємодії, способи знаходження оптимальної сумісності з учнями – все це визначає унікальність педагогічного досвіду кожного конкретного вчителя  та одночасно є внеском у педагогічну культуру та уявлень про педагогічну майстерність.

Саме дотримання вищезазначених чинників формули успіху допоможуть мені працювати нестандартно, самовдосконалюватися, залучати учнів до освітнього процесу шляхом духовного, творчого, естетичного виховання та позаучбовими формами роботи.

Fashion Journal