Автор: Загинайло Інна Іванівна
Дата народження 19.08.1986 р.н.
Місце роботи і посада В`язівоцька ЗШ І – ІІІ ст. Вчитель англійської мови
Стаж роботи 3 роки
Кваліфікаційна Спеціаліст
У дитинстві нам часто задавали питання: «Ким ти хочеш бути?» Зазвичай дітлахи впевнено відповідають, ким хочуть стати. З цього починалось наше уявлення про майбутню професію. Проте лише одиниці втілюють мрії в життя. Комусь вибрали професію батьки, хтось шукав інститут поблище до домівки, хтось вступив «за компанію» з друзями. Як ми бачимо задатки молодого спеціаліста ниточками тягнуться до нас з дитинства.
В сучасному часі робиться велика ставка на молодих спеціалістів. Існують деякі етапи становлення молодого спеціаліста. Хочу розібрати деякі з них.
Найважливіший етап становлення особистості молодого спеціаліста є освіта, так як найважливішим завданням освіти на сучасному етапі є підвищення якості виховання та навчання молоді, підготовка її до життя. Реалізація цього завдання значною мірою залежить від професійної кваліфікації викладача. Студент, як і учень в школі бере приклад зі свого наставника.
Але, на мою думку існує багато невід'ємних факторів, наприклад психологія людини, розвиток професіонала в навчанні:
- спеціаліст повинен усвідомлювати необхідності труда;
- працьовитість;
- знання про стиль життя в даній професії;
- стійкі професійні наміри, покликання;
- вимогливість до результатів своєї праці; чітка оцінка якості своєї діяльності, для подальшого вдосконалення.
Однією з необхідних умов успішного професійного зростання молодого вчителя є цілеспрямована і систематична робота із самоосвіти. Тобто вдосконалення та оновлення знань молодого спеціаліста. З одного боку, у сучасному суспільстві, це є запорука професійного успіху, а з іншого - воно захищає від інтелектуального зубожіння особистості. Педагоги знаходяться в становищі людей, завдання яких повідомляти істину, а істина може розкритись і через 10 років, з моменту її повідомлення. Як справедливо вважав К.Д.Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в нім вмирає вчитель.
Частиною становлення особистості молодого спеціаліста, є зв'язок теорії з практикою. У вищих навчальних закладах, на практиці, студент може відчути, його це покликання чи ні. «Ми живемо в епоху фахівців, які не цікавляться своєю спеціальністю» Петер Бихсель. Бо без любові до своєї праці, без натхнення у роботі спеціалісту буде важко вдосконалювати свої уміння знання та навички.
Всі ці компоненти невід'ємна частина гарного спеціаліста.
Після закінчення учбових закладів, наступає переломний момент – працевлаштування. Деякі молоді спеціалісти не можуть знайти роботу, і йдуть працювати не за здобутою професією. А ті що все таки працевлаштувались стикаються з багатьма проблемами на новій роботі.
На мою думку, молодому працівнику деякий час треба приділяти як змога більше уваги, щоб він не думав, що він сам по собі. Підтримка і адаптація на новій роботі, підтримка керівництва - невід'ємна запорука гарного «старту» на новій роботі. Але після кожного невдалого моменту, конфліктної ситуації, не слід одразу кудись бігти. Треба проаналізувати її, зробити висновки, якщо рішення цієї проблеми зайшло в безвихідь, попросити допомоги у старших працівників. Залучати батьків до співпраці, та допомоги у вихованні дитини. Існує багато методичних рекомендацій, якими треба користуватись в процесі педагогічної діяльності.
Деякі працівники не сприймають молодого спеціаліста, як повноцінного співробітника. Немов молодий, «зелений». А потім за свою наполегливість виграєш важливі змагання чи конкурси, і вони починають придивлятись до тебе. На перших стадіях роботи іноді трапляються нервові зриви. При цьому головне не панікувати, а посидіти самому і знайти в цій ситуації свої плюси, зробити висновки. Можливо ти щось робиш не правильно? Як змінити цю ситуацію? Правильно, треба поговорити зі старшим колегою, який би тебе вислухав, та допоміг порадою.
Одна з проблем не порозуміння з колективом. Це може бути:
- неповага до досвіду і мудрості старших;
- безтактність у зверненні зі старшими;
- прагнення усамітнитися, щоб не брати участь у житті колективу;
- зневага до сформованих традиціям колективу;
- невдячність за допомогу, яку надає вчитель;
обговорення вчителів "позаочі".
Щоб тебе поважали в колективі ти повинен бути в колективі.
Ще одна з проблем, непорозуміння з дітьми. В основному, це залежить від твого досвіду роботи протягом навчання, і знань вікових особливостей дітей. Бо якщо протягом навчання, протягом практики у школах, ти приймав участь в різноманітних заходах, де ти був одним з головних героїв, то тобі буде набагато комфортніше себе почувати перед цією «публікою», яку ти повинен очолити.
Є помилки пов'язані з відносинами до учнів, які не треба робити:
- прояв неуваги до обдарованих дітей;
- прояв неуваги до відстаючих дітей;
- пред'явлення непосильних вимог до учнів;
- необдуманість прийнятих рішень щодо недисциплінованих учнів;
- невимогливість до учнів у прагненні завоювати «дешевий» авторитет;
- прагнення встановити контакт і взаєморозуміння шляхом скорочення відстані «вчитель – учень»;
- невпевненість у собі, у правильності своєї поведінки в тих чи інших випадках;
- незнання психології дитячого віку, нерозуміння причин того або іншого вчинку учнів;
- прагнення завоювати авторитет "будь-якою ціною";
- невиконання даних учням обіцянок;
- невиправдана апеляція по дрібницях до керівництва школи;
- зайва прискіпливість, надмірна суворість у ставленні до дітей;
- скарги на дітей батькам, класному керівникові, вчителям.
Також треба забути про студентські відносини в плані «ви» - «ти», «Ирина Володимирівна» - «Ірка». Цей пункт назвемо «Відносини між молодими спеціалістами». В цьому плані виникають ще декілька проблем:
- необ'єктивна оцінка результатів роботи своїх товаришів;
- відсутність критеріального ставлення до поведінки товаришів;
- невимогливість один до одного.
І вирішення цих проблемних ситуацій, залежить від твого характеру, вміння ділової розмови та зроблених після цього висновків.
Для досягнення педагогічного успіху треба багато працювати, над своїми помилками і над помилками інших. Створювати умови для творчості й розвитку. Педагогічний успіх також залежить від педагогічної майстерності. Справжній педагог повинен бути в постійному творчому резерву оптимізації, так як педагогічна майстерність – це своєрідний сплав особистої культури, знань та світогляду педагога, його всебічного розвитку, досконалим володінням прийомами навчання і виховання, педагогічною технікою і передовим досвідом. Вчитель – це людина творча. Педагогічну діяльність здавна кваліфікують як творчу. Творчість – це творення чогось нового. Новизна і перетворення – дві найістотніші характеристики творчості.
Між усім іншим, треба давати оцінку за виконання власної роботи самому собі. Для мене головне, в оцінюванні власної діяльності є:
- високий професіоналізм, педагог сам відчує це, наскільки краще він став виконувати свою роботу;
- результат діяльності, яка б робота не вона повинна давати результат, і з набуванням професіоналізму це результат повинен підвищуватись;
- отримання задоволення від роботи. Мені здається цей компонент найважливіший з усіх вище приведених.